ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ "АСОЦIАЦIЯ КАНДИДАТIВ НА ВИСОКI ДЕРЖАВНI ПОСАДИ"

ПАМ’ЯТАЙМО ПРО НЕВИННО ЗАГУБЛЕНІ ЖИТТЯ І ЗВІРСТВА ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ: УКРАЇНА ВШАНОВУЄ ЖЕРТВ «ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ»

Без названия5 вересня в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 08.02.2018 № 2287-VІІІ День пам’яті – 100 років з дня початку «червоного терору» – злочинної репресивної політики комуністичного режиму.

Український інститут національної пам’яті нагадує, що 5 вересня 1918 року Рада Народних комісарів більшовицької Росії прийняла Постанову «Про червоний терор». В документі обґрунтовувалася необхідність запровадження «червоно терору» та шляхи його реалізації. Проголошувалася «боротьба з контрреволюцією, спекуляцією та іншими злочинами шляхом ізолювання «класових ворогів» у концентраційних таборах і шляхом фізичного знищення всіх осіб, причетних до білогвардійських організацій, змов і заколотів».

Терор та насильство більшовики на чолі з Леніним застосовували з перших днів захоплення влади. 7 грудня 1917-го була створена ЧК (Всеросійська надзвичайна комісія) на чолі з Феліксом Дзержинським. Розправи стали одним із пріоритетних напрямків державної політики.

Жертвами політики «червоного терору» ставали не тільки люди, які обіймали більш-менш високе становище у суспільстві – професори, лікарі, інженери, партійні лідери, колишні високі чиновники, генерали, найвищі духовні особи, представники купецтва й аристократії, а й прості ремісники і селяни.

Володимир Ленін засуджував «м’якотілість» репресивних органів і закликав «заохочувати енергію й масовидність терору проти контрреволюціонерів». 13 червня 1918-го було прийнято декрет про відновлення смертної кари (її показово відмінили відразу після Жовтневого перевороту).

Сергій Мельгунов у книзі «Червоний терор у Росії. 1918-1922» описав «подвиги» адептів нової влади у захопленому на початку 1918-го Києві: «Вся… підлога великого гаража була залита … кров’ю, що стояла на кілька дюймів, змішаної в жахаючу масу з мозком, черепними кістками, жмутами волосся й іншими людськими залишками, … жолоб у чверть метра ширини … був на всьому протязі до верху наповнений кров’ю. Поруч із цим місцем жахів у саду того ж будинку лежали поспіхом поверхово зариті 127 трупів останньої бійні… у всіх трупів розтрощені черепи, у багатьох навіть геть розплющені голови… Деякі були зовсім без голови, але голови не відрубувалися, а відривалися».

2 вересня про початок «червоного терору» оголосив олова ВЦВК Яків Свердлов. Нарком внутрішніх справ Григорій Петровський у своєму розпорядженні бідкатиметься, що розстріли відбуваються недостатньо масово.

На території України червоний терор розпочався у січні 1918 року із вторгненням загонів Муравйова. Він під час і після штурму Києва влаштував у місті різанину. Із цього часу насильство і терор стали основними методами утвердження в Україні радянської влади.

В Україні Харківське ЧК практикувало скальпування і «знімання рукавичок з кистей рук», у Полтаві і Кременчуці священиків саджали на кіл. У Катеринославі застосовували розп’ятті й побиття каменями. В Одесі офіцерів прив’язували ланцюгами до дощок і відправляли їх в топки. Або розривали навпіл колесами лебідок чи опускали по черзі в казан з окропом і в море.

Академік АН СРСР Анатолій Дородніцин згадував: «Наше село знаходилося недалеко від Києва, і до нас доходили чутки про те, що витворяв Київський ЧК …. Навіть дітей у селі лякали ім’ям місцевого чекіста Блувштейн. Коли Київ і наше село зайняли денікінці, батько вирушив до Києва роздобути ліків. Завали трупів — жертв ЧК — ще не були розібрані, і батько їх бачив на власні очі. Трупи з вирваними нігтями, із здертою шкірою, на місці погонів і лампасів, трупи, роздавлені під пресом. Але найголовніша моторошна картина, яку він бачив, це були 15 трупів з черепами, пробитими якимось тупим знаряддям, порожні всередині. Служителі розповіли йому, в чому полягало катування. Одному пробивали голову, а наступного примушували з’їсти мозок. Потім пробивали голову наступному, і з’їсти його мозок змушували чергового … ».

Фахівці оцінюють кількість жертв «червоного терору» лише органів ЧК до 50 тисяч. А Особлива комісія генерала Антона Денікіна з розслідування більшовицьких злочинів за 1918-1919 роки оцінює кількість загиблих у 1,7 мільйонів чоловік.

Пам’ятаймо про невинно загублені життя і звірства проти людяності, продиктовані ідеєю диктатури пролетаріату…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *